Вивезення дитини за кордон без нотаріальної згоди другого з батьків не завжди є незаконним. Станом на серпень 2026 року в Україні діє воєнний стан, а чинні Правила перетинання державного кордону передбачають спеціальний порядок, за яким дитина до 16 років може виїхати з одним із батьків без нотаріально посвідченої згоди другого.
Однак прикордонний порядок і сімейно-правова оцінка переміщення — це різні питання. Дитина може законно перетнути український кордон, але після цього між батьками може виникнути міжнародний спір щодо її подальшого проживання або неповернення. Особливо це актуально, якщо другий із батьків реально здійснював права щодо дитини, не погоджувався на зміну країни її проживання або існувала домовленість про конкретний строк поїздки. У цій категорії справ я насамперед з’ясовую не лише «чи була нотаріальна згода», а значно ширше: де дитина проживала до виїзду, якими правами користувався другий із батьків, на який строк планувалася поїздка, чи було погоджено повернення, у якій державі дитина перебуває зараз і чи застосовується між відповідними державами міжнародний механізм повернення.
Загальні документи та актуальні правила самого перетину українського кордону розкриті окремо на сторінці Виїзд дитини за кордон. Тут основний акцент — на ситуації, коли згоди другого з батьків немає або після виїзду виникає спір про повернення дитини.
Для відповіді потрібно розділити два питання.
Так. Під час дії воєнного стану для дітей, які не досягли 16 років, встановлений спеціальний порядок.
Під час воєнного стану виїзд за межі України дитини до 16 років у супроводі одного з батьків здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків.
Пункт 2-4 Правил перетинання державного кордону громадянами України — офіційний текст на сайті Верховної Ради України.
Отже, сама відсутність нотаріальної згоди батька або матері не означає, що український кордон був перетнутий незаконно.
Це вже окреме сімейно-правове та, у багатьох випадках, міжнародне питання. Якщо поїздка була погоджена лише на певний строк, а один із батьків після його закінчення відмовляється повертати дитину, може виникнути спір щодо неправомірного утримування. Якщо ж другий із батьків взагалі не погоджував зміну держави проживання дитини, потрібно перевіряти обсяг його прав щодо дитини, попереднє місце її проживання, фактичне здійснення батьківських прав та міжнародні договори.
Це центральна юридична відмінність цієї теми.
Нотаріальна згода у певних ситуаціях є документом, який має значення для прикордонної процедури. Під час чинного воєнного стану українські Правила не вимагають її при виїзді дитини до 16 років з одним із батьків.
Неправомірне міжнародне переміщення або утримування оцінюється за іншими критеріями. Якщо застосовується Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, визначальним є не сам факт відсутності нотаріального документа, а порушення прав піклування.
Переміщення або утримування дитини розглядається як незаконне, якщо при цьому порушуються права піклування, що належать особі, установі або іншій організації за правом держави, у якій дитина постійно проживала безпосередньо перед переміщенням або утримуванням, і ці права фактично здійснювалися або здійснювалися б, якби не переміщення чи утримування.
Стаття 3 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей — офіційний текст на сайті Верховної Ради України.
Таким чином, ситуація може бути складнішою за формулу «не було згоди — отже викрадення» або «прикордонники випустили — отже все законно».
Такий ризик існує, коли після переміщення дитини до іншої держави один із батьків стверджує, що його права піклування були порушені.
Типові ситуації:
У кожному випадку необхідний окремий аналіз. Однакова зовнішня ситуація — «мати виїхала з дитиною» — може мати різну юридичну оцінку залежно від попереднього місця проживання дитини, домовленостей та фактичної участі другого з батьків.
Законний перетин українського кордону не виключає можливості подальшого міжнародного спору.
Гаазька конвенція 1980 року охоплює як неправомірне переміщення, так і неправомірне утримування.
Наприклад, другий із батьків міг погодитися, щоб дитина:
Якщо після погодженого строку дитину не повертають, міжнародний спір може стосуватися саме моменту, коли подальше перебування стало суперечити правам другого з батьків. Згода на саму поїздку не завжди означає згоду на безстрокове проживання в іншій державі.
Для Конвенції важливими є права, які стосуються турботи про дитину і, зокрема, права визначати місце її проживання.
Такі права можуть виникати:
Тому відсутність окремого українського рішення «дитина проживає з батьком» або «дитина проживає з матір’ю» не завжди означає відсутність у другого з батьків прав, які можуть бути юридично значущими для міжнародного спору.
Це питання потрібно визначати за правом держави попереднього постійного проживання дитини та конкретними обставинами.
Для міжнародної справи одним із ключових питань є те, де дитина постійно проживала безпосередньо перед спірним переміщенням або утримуванням.
На практиці для встановлення фактичного центру життя можуть мати значення:
Не варто ототожнювати це питання лише з громадянством, пропискою або місцем реєстрації одного з батьків.
Конвенція застосовується щодо дітей до досягнення ними 16 років. Після досягнення цього віку механізм повернення саме за Конвенцією 1980 року припиняє застосовуватися. Це не означає, що всі інші сімейно-правові питання автоматично припиняються, однак юридичний маршрут буде іншим. Крім віку, обов’язково потрібно перевірити, чи діє Конвенція у відносинах між державами, яких стосується конкретна справа. Не слід автоматично застосовувати її до будь-якої країни світу.
Згода може бути принципово важливою для міжнародної справи, але необхідно встановити її реальний зміст.
Є велика різниця між згодою:
Тому при спорі важливими можуть бути листування, електронні повідомлення, документи щодо квитків, домовленості про дату повернення та інші законно отримані матеріали. Гаазька конвенція прямо передбачає, що попередня згода заявника на переміщення або утримування чи подальше погодження з ним може мати значення для вирішення питання про повернення.
Це одна з найбільш важливих ситуацій для доказування.
Доцільно встановити:
Саме ці факти можуть допомогти визначити, чи йдеться про спірне переміщення від самого початку або про подальше утримування після законного тимчасового виїзду.
Поведінка другого з батьків після переміщення також може мати юридичне значення. Якщо він явно погодився з новим постійним проживанням або його поведінка свідчить про подальше погодження з утримуванням дитини, це може бути предметом оцінки у справі. Водночас звичайне підтримання контакту з дитиною, надсилання їй коштів або спроба уникати конфлікту не слід автоматично прирівнювати до згоди на остаточний переїзд. Значення має конкретний зміст дій та комунікації сторін.
Поведінка другого з батьків після переміщення також може мати юридичне значення. Якщо він явно погодився з новим постійним проживанням або його поведінка свідчить про подальше погодження з утримуванням дитини, це може бути предметом оцінки у справі. Водночас звичайне підтримання контакту з дитиною, надсилання їй коштів або спроба уникати конфлікту не слід автоматично прирівнювати до згоди на остаточний переїзд. Значення має конкретний зміст дій та комунікації сторін.
У міжнародній справі час може мати істотне значення. Тому не варто місяцями обмежуватися неформальним листуванням, якщо стало зрозуміло, що домовленість про повернення не виконується.
Першочергово потрібно:
Від цього залежить можливість застосування міжнародного договору та компетентні органи.
Особливо важливо, якщо спочатку поїздка була погоджена.
Школа, садок, житло, лікування та інші факти можуть мати значення для встановлення попереднього місця проживання.
Збираються документи про походження, судові рішення, домовленості та фактичне здійснення батьківських прав.
Потрібно встановити, на що саме погоджувався другий із батьків.
Необхідно перевірити вік дитини та міжнародні відносини між Україною і державою її перебування.
Якщо Конвенція застосовується, можливе використання її центрального механізму. В інших випадках маршрут залежить від міжнародних договорів і права відповідної держави.
Більш детальний алгоритм саме після фактичного неповернення дитини винесений на окрему сторінку Повернення дитини з-за кордону.
В Україні порядок виконання Гаазької конвенції 1980 року врегульований постановою Кабінету Міністрів України № 952.
Міністерство юстиції України виконує функції, пов’язані з центральним механізмом Конвенції, зокрема опрацьовує передбачені нею заяви про сприяння поверненню дитини та реалізацію права доступу.
Офіційний порядок: постанова Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 952.
Стаття 12 Гаазької конвенції окремо регулює строки між неправомірним переміщенням або утримуванням і початком процедури повернення. Якщо процедура розпочата до спливу одного року, Конвенція передбачає механізм негайного повернення за умови встановлення необхідних юридичних обставин.
Якщо минуло більше одного року, повернення все одно може бути постановлене, однак додаткового значення набуває питання, чи прижилася дитина у новому середовищі. Тому строк не слід розуміти як просту позовну давність, після якої звернення стає неможливим. Але зволікання може істотно вплинути на предмет доказування.
Нормативна основа: стаття 12 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.
адвокат із сімейного права
Ні. Конвенція передбачає окремі підстави, які можуть мати значення для відмови у поверненні. Проте їх наявність потрібно встановлювати у конкретній справі.
Зокрема, стаття 13 передбачає оцінку таких обставин:
Саме посилання на одну з цих обставин ще не гарантує відмови у поверненні. Вона повинна бути належним чином підтверджена та оцінена компетентним органом.
Гаазька конвенція передбачає оцінку конкретного серйозного ризику для дитини. Факт воєнного стану або війни є важливою обставиною, але у конкретному провадженні значення можуть мати фактичне місце повернення, ситуація з безпекою, індивідуальні обставини дитини та інші докази.
Тому теза «в Україні війна, отже дитину за Конвенцією ніколи не повернуть» є юридично надто категоричною.
Так само не можна без аналізу конкретної ситуації гарантувати протилежний результат.
Ні. Це принципово важливо. Механізм Гаазької конвенції спрямований на вирішення питання про наслідки неправомірного міжнародного переміщення або утримування, а не на остаточне визначення того, хто з батьків є «кращим» і з ким дитина повинна проживати надалі. Стаття 19 Конвенції прямо передбачає, що рішення про повернення не розглядається як вирішення по суті питання про права піклування. Не варто перетворювати міжнародне провадження про повернення на повний спір про виховання дитини — предмети цих процедур відрізняються.
Так, але його значення залежить від конкретних обставин.
Якщо до виїзду був установлений регулярний порядок спілкування з дитиною, тривалий переїзд може фактично унеможливити його виконання
Водночас наявність графіка побачень сама по собі ще не дає готової відповіді щодо застосування Гаазької конвенції. Для процедури повернення необхідно досліджувати саме права піклування та інші критерії Конвенції. Стаття 21 Конвенції окремо передбачає міжнародний механізм щодо забезпечення ефективного здійснення прав доступу до дитини. Тому міжнародний спір не завжди повинен обмежуватися вимогою про фізичне повернення.
Таке рішення є важливою обставиною, але його не слід автоматично тлумачити як дозвіл на будь-яку міжнародну зміну місця проживання незалежно від прав другого з батьків.
Потрібно аналізувати:
Тому саме формулювання «суд визначив місце проживання з матір’ю» ще не дозволяє без дослідження інших факторів прогнозувати міжнародний результат.
Ця обставина може бути важливою, але необхідно встановити причини та реальний характер поведінки.
Потрібно перевірити:
Тривала фактична відсутність батька або матері у житті дитини та ситуація, коли другий із батьків систематично блокував контакт, юридично не тотожні.
Наявність аліментної заборгованості може характеризувати виконання батьківських обов’язків та мати самостійні правові наслідки в Україні. Однак для питання про неправомірне міжнародне переміщення не слід використовувати формулу «не платив аліменти — тому його згода взагалі не має значення». Гаазький механізм має власні критерії, пов’язані насамперед із правами піклування, їх здійсненням, згодою, обставинами переміщення та передбаченими Конвенцією винятками.
Під час чинного воєнного стану проста відсутність нотаріальної згоди другого з батьків не є сама по собі перешкодою для виїзду дитини до 16 років з одним із батьків за чинними Правилами перетинання кордону. Якщо існує реальний ризик міжнародного переміщення всупереч правам другого з батьків, ситуацію потрібно оцінювати до виїзду індивідуально.
Залежно від фактичного спору можуть мати значення вже існуючі судові провадження, рішення щодо дитини, процесуальні заходи та інші правові механізми. Не варто розраховувати, що проста заява про незгоду автоматично вирішить міжнародну сімейну проблему на кордоні.
Якщо йдеться про коротку поїздку, потрібно перевірити чинні документи та прикордонні правила.
Якщо фактично планується довгостроковий переїзд, я рекомендую до виїзду окремо з’ясувати:
Наявність можливості фізично перетнути кордон не повинна бути єдиною юридичною підставою для рішення про постійний переїзд дитини.
Тоді механізм Конвенції 1980 року не можна автоматично використовувати.
Потрібно окремо перевіряти:
Тому перед довгостроковим переїздом особливо важливо розуміти, до якої саме країни переміщується дитина.
Ширше міжнародні питання розкриті на сторінці Спори щодо дітей за кордоном.
Комплект залежить від обставин, але на початковому етапі доцільно зібрати:
Збір доказів краще починати до того, як сторони повністю припинять конструктивну комунікацію.
Самостійна спроба фізично забрати дитину в іншій державі може створити додаткові юридичні ризики та нашкодити самій дитині.
Час може мати значення для процедури за Гаазькою конвенцією.
Зміст подальшої поведінки може оцінюватися при вирішенні питання про згоду або наступне погодження з переміщенням.
Міжнародне визнання та виконання мають власні процедури.
Потрібно встановити її застосовність та всі юридичні критерії конкретної справи.
Під час воєнного стану її не вимагає українське законодавство, тоді як міжнародний спір оцінюється за іншими критеріями.
Згода на відпочинок або тимчасове перебування не обов’язково дорівнює згоді на зміну країни проживання.
Це може ускладнити визначення моменту, коли перебування стало спірним.
Прикордонник не встановлює по суті міжнародні права піклування між батьками.
Процедура повернення за Конвенцією не тотожна спору по суті про місце проживання дитини.
Її застосовність потрібно встановлювати для конкретної міжнародної ситуації.
Механізм Гаазької конвенції 1980 року застосовується до досягнення дитиною 16 років.
Строк між переміщенням або утримуванням та початком процедури може мати істотне значення.
У цій категорії справ одного факту «дитину вивезли без моєї згоди» недостатньо для точного юридичного висновку.
Перед визначенням подальших дій я перевіряю:
Лише після цього можна відрізнити звичайний спір між батьками від міжнародної справи про повернення та визначити належну процедуру.
Вивезення дитини за кордон без нотаріальної згоди другого з батьків і міжнародне неправомірне переміщення дитини — не тотожні поняття. Під час чинного воєнного стану українські правила дозволяють дитині до 16 років виїхати з одним із батьків без нотаріальної згоди другого, але це правило регулює насамперед порядок перетинання українського державного кордону.
Якщо після виїзду виникає спір щодо неповернення або постійного проживання в іншій державі, потрібно аналізувати права обох батьків, попереднє місце проживання дитини, зміст домовленостей, дату виникнення спору та застосовні міжнародні договори.
У справах за Гаазькою конвенцією 1980 року особливо важливо не зводити позицію лише до наявності або відсутності нотаріальної згоди. Юридичне значення мають права піклування, їх фактичне здійснення, згода на переміщення чи утримування, строки та передбачені Конвенцією винятки. Саме цей аналіз дозволяє визначити, чи є підстави для міжнародної процедури повернення та яким повинен бути наступний правовий крок.
