Медіація

Медіація — це добровільний і конфіденційний спосіб врегулювання конфлікту за участю нейтрального посередника – медіатора. Замість передачі рішення суду сторони самостійно обговорюють проблему, визначають свої інтереси та шукають взаємоприйнятну домовленість.

Медіація може проводитися до звернення до суду, під час розгляду справи або на стадії виконання судового рішення. Вона застосовується у сімейних, цивільних, трудових, господарських та інших конфліктах, якщо сторони добровільно погоджуються брати участь у переговорах.

Медіатор не є суддею, не встановлює, хто має рацію, не примушує до примирення та не приймає рішення замість сторін. Його завдання — організувати безпечний і структурований переговорний процес, у якому учасники можуть самостійно знайти практичне рішення.

Запишіться на консультацію з медіації

На консультації обговоримо вашу ситуацію, я поясню можливості медіації та допоможу зрозуміти, чи підходить цей формат саме для вашого конфлікту.

Що таке медіація

Медіація є позасудовою процедурою запобігання або врегулювання конфлікту шляхом переговорів. Її проводять один або кілька спеціально підготовлених медіаторів.

На відміну від судового процесу, у медіації немає сторони, яка ухвалює обов’язкове рішення. Учасники самі визначають:

які питання потрібно обговорити;
яку інформацію вони готові надати;
які варіанти врегулювання є прийнятними;
чи укладати угоду за результатами переговорів;
коли припинити процедуру.

Метою медіації не обов’язково є повне примирення сторін або відновлення особистих відносин. У багатьох випадках достатнім результатом стає конкретна домовленість про майно, фінансові зобов’язання, виховання дитини, порядок спілкування або інші практичні питання.

Основні принципи медіації

Добровільність

Участь у медіації є добровільною. Сторону не можна змусити розпочати процедуру, погодитися на запропоновані умови або продовжувати переговори проти її волі.

Кожен учасник може відмовитися від медіації. Така відмова сама по собі не повинна позбавляти особу права звернутися до суду або використати інший законний спосіб захисту.

Конфіденційність

Інформація, отримана під час підготовки та проведення медіації, є конфіденційною в межах, установлених законом і домовленостями учасників.

У договорі про проведення медіації доцільно визначити, яка інформація не підлягає розголошенню, хто може брати участь у зустрічах та які наслідки матиме порушення конфіденційності.

Нейтральність, незалежність і неупередженість медіатора

Медіатор не представляє жодну зі сторін і не повинен бути зацікавленим у конкретному результаті. Він забезпечує процедуру переговорів, але не надає перевагу одному учаснику та не нав’язує власне бачення спору.

Самовизначення та рівність прав сторін

Сторони самостійно формують порядок денний, оцінюють можливі рішення та приймають остаточні домовленості. Кожна сторона повинна мати реальну можливість висловити свою позицію, отримати необхідну інформацію та оцінити правові наслідки запропонованих умов.

Медіація може застосовуватися для запобігання конфлікту або врегулювання спору, який уже виник. Найчастіше її використовують у ситуаціях, де сторони мають або можуть мати тривалі відносини.

Сімейні спори

За допомогою медіації можна обговорити:

умови припинення подружніх відносин;
порядок утримання дітей;
місце проживання дитини;
участь кожного з батьків у вихованні;
графік особистого та дистанційного спілкування;
навчання, лікування, відпочинок і поїздки дитини;
розподіл витрат на дитину;
користування та поділ спільного майна;
виконання раніше досягнутих домовленостей.

Особливості такої процедури розкриті на сторінці «Сімейна медіація».

Спори між батьками щодо дітей

Медіація може бути корисною, коли батькам потрібно не лише вирішити окремий юридичний спір, а й погодити правила взаємодії на майбутнє. За результатами переговорів сторони можуть визначити:

звичайний і святковий графік зустрічей з дитиною;
порядок телефонного та відеозв’язку з дитиною;
розподіл канікул дитини і сімейних свят;
порядок передачі дитини;
участь у прийнятті рішень щодо освіти та лікування дитини;
спосіб обміну важливою інформацією про дитину;
дії батьків у разі переїзду або зміни графіка дитини.

Корисні матеріали:

Аліментні спори

Під час медіації батьки можуть погодити розмір, строки та спосіб сплати коштів на дитину, порядок індексації, розподіл додаткових витрат і підтвердження платежів. Домовленість має враховувати інтереси дитини та не може погіршувати її становище порівняно з установленими законом гарантіями. Докладніше:

Розлучення і поділ майна

Медіація може допомогти сторонам узгодити умови припинення спільного проживання, порядок користування житлом, погашення спільних зобов’язань, розподіл речей, коштів, нерухомості та іншого майна. Досягнення домовленості не завжди усуває необхідність офіційного розірвання шлюбу або нотаріального оформлення прав на майно. Проте воно може суттєво зменшити обсяг невирішених питань. Докладніше:

Міжнародні сімейні спори

Медіація може проводитися, навіть якщо сторони проживають у різних країнах. Водночас до укладення домовленості необхідно перевірити, право якої держави застосовується, де угода виконуватиметься та чи потрібне її додаткове оформлення або визнання. У спорах щодо дітей першочергового значення набувають безпека дитини, її звичне місце проживання, можливість підтримувати зв’язок з обома батьками та виконуваність домовленості в різних юрисдикціях.

Докладніше: міжнародні сімейні спори.

Марина Братух

адвокат із сімейного права

Запрошую обговорити ситуацію спокійно й конфіденційно — разом визначимо, чи можна знайти рішення без тривалого судового спору та зберегти конструктивний діалог між сторонами.

15+ років юридичної практики
Індивідуальна стратегія захисту
Оцінка ризиків і перспектив
Супровід клієнтів за кордоном
Представництво по всій Україні

Коли варто звернутися до медіації

Медіація може бути доцільною, якщо:

сторони готові обговорювати можливі рішення;
важливо зберегти робочі, сімейні або батьківські відносини;
стандартне судове рішення не охопить усі практичні потреби;
потрібно конфіденційно обговорити особисті або комерційні питання;
сторони хочуть самі контролювати результат;
спір складається з кількох взаємопов’язаних питань;
необхідно швидко встановити тимчасові правила взаємодії;
судовий процес уже триває, але сторони готові шукати компроміс;
потрібне рішення, розраховане на тривале добровільне виконання.

Для початку медіації не обов’язково мати готовий варіант домовленості. Достатньо, щоб сторони були готові брати участь у структурованих переговорах і розглядати різні способи врегулювання.

Коли медіація може не підійти

Медіація не є універсальним способом вирішення кожного спору. Перед початком процедури важливо оцінити безпеку учасників, рівність їхніх переговорних можливостей і реальну готовність до добровільної участі.

Процедура може бути недоцільною або потребувати спеціальних заходів, якщо:

існує безпосередня загроза життю чи здоров’ю;
наявне домашнє насильство, примус або залякування;
одна сторона не здатна вільно висловлювати позицію;
учасник свідомо приховує істотну інформацію або майно;
одна зі сторін бере участь лише для затягування часу;
потрібні термінові забезпечувальні заходи або обов’язкове рішення державного органу;
спір стосується прав особи, яка не бере участі у переговорах;
сторони не готові виконувати навіть базові правила процедури.

Наявність конфлікту або складних емоцій сама по собі не виключає медіацію. Проте медіатор повинен оцінити, чи можна організувати процедуру безпечно та з дотриманням рівності сторін.

За потреби можуть використовуватися окремі зустрічі, дистанційний формат, участь представників або інші організаційні заходи. Водночас медіація не повинна підміняти невідкладний правовий захист.

Як проходить медіація

Єдиного обов’язкового сценарію для всіх спорів немає. Порядок процедури залежить від характеру конфлікту, кількості учасників, обсягу питань і правил, погоджених сторонами та медіатором.

1. Попереднє звернення

Одна або обидві сторони звертаються до медіатора. На цьому етапі з’ясовується загальний предмет конфлікту, склад учасників, можливість проведення процедури та потреба у невідкладних заходах.

2. Підготовчі зустрічі

Медіатор може окремо поспілкуватися з кожною стороною, пояснити принципи процедури, оцінити добровільність участі та допомогти визначити питання для переговорів.

3. Укладення договору про проведення медіації

Сторони та медіатор погоджують порядок роботи. У договорі можуть бути визначені строки, формат і місце зустрічей, мова процедури, предмет спору, права й обов’язки учасників, вартість послуг, правила конфіденційності та підстави припинення медіації.

4. Спільні або окремі зустрічі

Сторони викладають своє бачення ситуації, визначають спірні питання та обговорюють потреби, які стоять за заявленими позиціями.

Медіатор може проводити як спільні, так і окремі зустрічі. Інформація, отримана під час окремої зустрічі, не повинна передаватися іншій стороні без дозволу особи, яка її повідомила, якщо інше не передбачено законом або домовленістю учасників.

5. Пошук варіантів

Учасники формують і перевіряють можливі рішення. На цьому етапі можуть залучатися адвокати, експерти, оцінювачі, психологи, перекладачі та інші фахівці, якщо сторони погодили їхню участь.

6. Перевірка домовленостей

Кожна сторона повинна розуміти зміст запропонованих умов, їхні правові та фінансові наслідки, строки виконання і дії у випадку зміни обставин.

7. Оформлення результату

Якщо домовленість досягнута, її фіксують в угоді за результатами медіації або в іншому документі, форма якого відповідає характеру правовідносин.

Якщо сторонам не вдалося домовитися, вони можуть припинити процедуру та використати інші способи захисту.

Що робить медіатор

Медіатор організовує переговорний процес і допомагає сторонам вести конструктивний діалог. Він може:

пояснювати правила та етапи медіації;
допомагати визначити перелік спірних питань;
забезпечувати можливість кожної сторони бути почутою;
уточнювати позиції та інтереси учасників;
допомагати формувати й оцінювати варіанти рішення;
підтримувати робочий формат переговорів;
допомагати конкретизувати досягнуті домовленості;
припинити процедуру за наявності передбачених законом або договором підстав.

Медіатор не має права:

вирішувати спір замість сторін;
примушувати до укладення угоди;
надавати перевагу одному учаснику;
гарантувати конкретний результат;
одночасно бути представником сторони у спорі, щодо якого проводив медіацію;
замінювати незалежну правову консультацію адвоката.

Чим медіатор відрізняється від адвоката

Медіатор і адвокат виконують різні функції.

Медіатор	Адвокат
Є нейтральним щодо сторін	Захищає інтереси свого клієнта
Організовує переговори	Надає правову оцінку та рекомендації
Не пропонує обов’язкового рішення	Допомагає визначити юридично вигідну позицію
Не представляє сторону в суді щодо цього спору	Може здійснювати представництво в суді
Допомагає сторонам сформувати спільне рішення	Перевіряє законність і ризики умов для клієнта

Сторона медіації має право отримувати незалежну юридичну консультацію. Адвокат може брати участь у переговорах, допомагати готувати пропозиції, перевіряти документи та пояснювати наслідки домовленостей.

Поєднання медіації з незалежною правовою допомогою особливо доцільне у спорах щодо нерухомості, значного майна, корпоративних прав, міжнародних відносин, аліментів і довгострокових домовленостей щодо дітей.

Запишіться на консультацію з медіації

Як оформлюється результат медіації

Досягнення усної домовленості не завжди забезпечує належний юридичний захист. Умови доцільно викласти письмово, особливо якщо вони передбачають тривалі, майнові або періодичні зобов’язання.

Угода за результатами медіації може містити:

відомості про сторони та їхніх представників;
перелік урегульованих питань;
конкретні права та обов’язки сторін;
розміри, строки й способи платежів;
порядок передачі майна або документів;
графік виконання домовленостей;
порядок обміну інформацією;
дії сторін у разі зміни обставин;
наслідки невиконання або неналежного виконання;
порядок перегляду домовленостей.

Угода не повинна порушувати права інших осіб, інтереси дитини, держави або суспільні інтереси.

Форма остаточного документа залежить від предмета спору. Результат медіації може бути оформлений як:

звичайний письмовий договір;
нотаріально посвідчений договір;
договір між батьками щодо утримання дитини або здійснення батьківських прав;
договір про поділ майна;
заява про відмову від позову або визнання позову;
мирова угода, подана на затвердження суду;
інший документ, передбачений законодавством.

Сам факт участі медіатора не надає документу автоматичної виконавчої сили. До підписання потрібно визначити, чи вимагає закон нотаріального посвідчення, державної реєстрації, затвердження судом або іншої спеціальної форми.

Чи можна проводити медіацію, якщо справа вже в суді

Так. Сторони можуть звернутися до медіації на будь-якій стадії судового процесу. Наявність відкритої справи не перешкоджає переговорам.

За спільним клопотанням сторін судове провадження може бути зупинене на час проведення медіації в межах строку, установленого процесуальним законодавством.

Якщо сторони домовилися, результат може бути реалізований через:

мирову угоду;
відмову від позову;
визнання позову;
уточнення або часткове врегулювання вимог;
окремий цивільно-правовий або сімейно-правовий договір.

Суд перевіряє мирову угоду та не затверджує умови, які суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

Звернення до медіації не зупиняє перебіг позовної давності. Тому під час переговорів необхідно контролювати строки звернення за судовим захистом.

Медіація онлайн

Медіація може проводитися дистанційно за допомогою відеозв’язку. Онлайн-формат особливо зручний, якщо сторони:

проживають у різних містах або державах;
не можуть безпечно перебувати в одному приміщенні;
мають складний робочий графік;
перебувають за кордоном;
потребують участі перекладача або представників з різних регіонів.

Перед дистанційною процедурою потрібно погодити засіб зв’язку, спосіб ідентифікації учасників, правила конфіденційності, порядок обміну документами та підписання остаточної угоди.

У міжнародних спорах додатково перевіряють право, що застосовується до домовленості, вимоги до форми документа та можливість його виконання у відповідній державі.

Переваги та обмеження медіації

Можливі переваги

контроль сторін над результатом;
можливість обговорити ширше коло питань, ніж у межах позову;
конфіденційність переговорів;
гнучкий графік і формат зустрічей;
урахування не лише правових позицій, а й практичних потреб;
можливість зберегти робочі або батьківські відносини;
зниження емоційної напруги;
можливість сформувати детальний порядок взаємодії на майбутнє;
добровільне виконання рішення, створеного самими сторонами.

Обмеження

результат неможливий без добровільної участі обох сторін;
медіатор не може примусово витребувати докази або майно;
сторона може припинити процедуру до укладення домовленості;
угода потребує юридичної перевірки та іноді спеціального оформлення;
процедура не замінює термінових заходів захисту;
за значного дисбалансу сил безпечні переговори можуть бути неможливими;
невиконання домовленості може зумовити необхідність звернення до суду.

Медіація не гарантує досягнення угоди. Її практична цінність полягає у створенні умов для предметних переговорів та усвідомленого рішення сторін.

Що підготувати до медіації

До першої зустрічі доцільно визначити:

які питання потребують вирішення;
який результат є бажаним;
які умови є принципово важливими;
у яких питаннях можливий компроміс;
які документи та розрахунки потрібні для обговорення;
чи необхідна консультація адвоката, психолога, оцінювача або іншого фахівця;
хто повинен брати участь у переговорах;
як терміново потрібно досягти тимчасової або остаточної домовленості.

У сімейних спорах корисно окремо сформулювати потреби дитини, звичайний режим її життя, навчання, лікування, спілкування з родичами та можливі зміни в майбутньому.

Поширені помилки під час медіації

сприймати медіатора як суддю або представника однієї зі сторін;
очікувати, що медіатор сам запропонує остаточне рішення;
приховувати істотну інформацію, необхідну для усвідомленої домовленості;
погоджуватися на умови без розуміння правових наслідків;
обмежуватися загальними формулюваннями без строків і порядку виконання;
не перевіряти, чи потрібне нотаріальне або судове оформлення;
використовувати медіацію лише для затягування судового процесу;
ігнорувати безпекові ризики або ознаки примусу;
вважати, що факт проведення медіації автоматично зупиняє позовну давність;
підписувати угоду без окремої правової консультації у складній справі.

Врегулювання спору без суду

Медіація є одним зі способів позасудового врегулювання, але не єдиним. Залежно від ситуації сторони можуть провести прямі переговори, обмінятися письмовими пропозиціями, залучити адвокатів або укласти договір без проведення повної медіаційної процедури.

Перевага медіації полягає в участі нейтрального фахівця, який відповідає за структуру переговорів і допомагає сторонам перейти від взаємних звинувачень до конкретних питань і варіантів рішення.

Докладніше про позасудове вирішення сімейних конфліктів читайте на сторінці «Врегулювання сімейного спору без суду».

Правова допомога під час медіації

Правовий супровід медіації може охоплювати:

попередній аналіз правової ситуації;
визначення можливих меж домовленості;
підготовку документів і розрахунків;
формування переговорної позиції;
участь адвоката у медіаційних зустрічах;
перевірку запропонованих умов;
оцінку податкових, майнових і процесуальних наслідків;
підготовку договору або мирової угоди;
нотаріальне чи судове оформлення результату;
супровід виконання досягнутих домовленостей.

У складному спорі доцільно розмежовувати ролі медіатора та адвоката: медіатор забезпечує нейтральну процедуру, а адвокат надає стороні незалежну правову допомогу.

Поширені запитання про медіацію

Чи є медіація обов’язковою?

Ні. Участь у медіації є добровільною. Кожна сторона самостійно вирішує, чи починати процедуру, чи погоджуватися на запропоновані умови та чи продовжувати переговори.

Чи може медіатор прийняти рішення замість сторін?

Ні. Медіатор організовує переговори, але не визначає переможця, не встановлює обов’язкові умови та не примушує сторони укласти угоду.

Чи можна звернутися до медіації після подання позову?

Так. Медіацію можна проводити до звернення до суду, під час судового розгляду або на стадії виконання рішення.

Чи можна припинити медіацію?

Так. Кожна сторона має право відмовитися від подальшої участі. Медіатор також може припинити процедуру за наявності підстав, передбачених законом, договором або правилами проведення медіації.

Чи є домовленість після медіації обов’язковою?

Сторони зобов’язані виконувати підписану угоду в порядку та строки, які вони в ній визначили. Водночас спосіб примусового виконання залежить від форми документа. У деяких випадках потрібне нотаріальне посвідчення, затвердження мирової угоди судом або інше спеціальне оформлення.

Чи замінює медіатор адвоката?

Ні. Медіатор є нейтральним і не захищає інтереси окремої сторони. Адвокат надає клієнту незалежну правову консультацію, оцінює ризики та може допомагати з оформленням домовленостей.

Чи можна провести медіацію онлайн?

Так. Сторони можуть погодити дистанційний формат, засіб відеозв’язку, порядок ідентифікації, обміну документами та підписання угоди.

Скільки триває медіація?

Фіксованого строку немає. Тривалість залежить від кількості питань, готовності сторін до переговорів, необхідності отримати документи та складності майбутньої угоди.

Чи можна врегулювати за допомогою медіації спір щодо дитини?

Так. Батьки можуть обговорити місце проживання дитини, порядок спілкування, участь у вихованні, витрати та інші питання. Домовленості повинні відповідати найкращим інтересам дитини й не порушувати її права.

Що буде, якщо сторони не домовляться?

Недосягнення угоди не позбавляє сторони права звернутися до суду або використати інший законний спосіб захисту. Медіатор не може примусити учасників прийняти компроміс.

Чи зупиняє медіація позовну давність?

Ні. Проведення медіації саме по собі не впливає на перебіг позовної давності, тому сторонам потрібно контролювати строки судового захисту.