Юридична допомога під час договірного або судового поділу квартири, будинку, земельної ділянки, автомобіля, заощаджень, бізнес-активів, кредитних зобов’язань та іншого майна, набутого подружжям.
Поділ майна потребує не лише складання переліку речей. Необхідно визначити правовий режим кожного об’єкта, джерело коштів на його придбання, наявність боргів, прав третіх осіб, актуальну вартість активів і спосіб, який дозволить реально виконати домовленість або рішення суду.
Поділ майна подружжя — це визначення, яке спільне майно та в якому обсязі переходить кожному з подружжя. Поділ може відбуватися добровільно за домовленістю або в судовому порядку, якщо сторони не можуть погодити склад майна, розмір часток чи спосіб розподілу. Розірвання шлюбу саме по собі не ділить квартиру, автомобіль, кошти або інші активи. Після розлучення колишнє подружжя може залишатися співвласниками майна, доки не укладе відповідний договір або спір не буде вирішено судом.
Так само для поділу не обов’язково чекати на розірвання шлюбу. Подружжя може врегулювати майнові відносини під час шлюбу, одночасно з розлученням або після нього.
Основні правила встановлює Сімейний кодекс України. За загальним правилом майно, набуте чоловіком і дружиною за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, навіть якщо один із них у цей період не мав самостійного доходу з поважних причин.
«Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.».
Стаття 69 Сімейного кодексу України
Це право передбачене Сімейним кодексом України і не залежить від того, чи розірвано шлюб.
Між тим реєстрація майна на ім’я одного з подружжя не є критерієм. Для визначення правового режиму враховуються: дата та підстава набуття, джерело коштів, мета придбання, умови договору, домовленості подружжя та інші істотні обставини.
До спільної сумісної власності за загальним правилом може належати майно, набуте за час зареєстрованого шлюбу за спільні кошти або в результаті спільної праці подружжя.
Предметом поділу можуть бути:
Об’єкт може бути спільним навіть тоді, коли договір укладено лише одним із подружжя або право зареєстроване тільки на його ім’я. Водночас сторона, яка стверджує, що майно є особистим, може доводити відповідні обставини документами та іншими належними доказами.
Особиста приватна власність одного з подружжя за загальним правилом не включається до спільного майна. До неї може належати:
Саме по собі твердження, що майно придбано за особисті кошти, є недостатнім. Необхідно підтвердити походження коштів і зв’язок між ними та конкретною покупкою.
Якщо під час шлюбу вартість особистого майна одного з подружжя істотно збільшилася внаслідок спільних трудових чи грошових витрат або витрат другого з подружжя, може виникнути спір щодо визнання такого майна спільним. Результат залежить від масштабу збільшення вартості та доказів внеску кожної сторони.
Якщо майно набуте під час шлюбу, вихідною є презумпція його спільності. Це означає, що сама реєстрація об’єкта на одного з подружжя не позбавляє другого можливості претендувати на частку.
Сторона, яка наполягає на особистому характері майна, повинна навести відповідні правові підстави та докази. Такими доказами можуть бути:
Якщо об’єкт частково оплачено особистими коштами, а частково — спільними, правовий режим і можливий розмір часток визначаються після аналізу всіх платежів та обставин придбання.
За загальним правилом частки дружини та чоловіка у спільному майні є рівними, якщо інше не передбачено домовленістю або шлюбним договором.
Однак рівність часток не є абсолютно незмінним правилом. Суд може відступити від неї за наявності передбачених законом істотних обставин. Значення може мати, зокрема, недобросовісна поведінка одного з подружжя щодо спільного майна або недостатність аліментів для забезпечення розвитку чи лікування дитини, яка проживає з одним із батьків.
Сам факт проживання дитини з одним із батьків не означає автоматичного збільшення його частки. Необхідно довести обставини, які відповідно до закону дають підстави відступити від рівності.
Під час договірного поділу подружжя може визначити нерівні частки за взаємною згодою, якщо це не порушує закон, права дітей, кредиторів та інших осіб.
Спосіб поділу залежить від виду активу, його вартості, можливості фізичного поділу та інтересів сторін.
Подільне майно може бути розподілене шляхом передання кожному з подружжя окремих речей або самостійних об’єктів. Для нерухомості потрібно перевірити технічну можливість утворення окремих об’єктів, доступ до приміщень, інженерні мережі та вимоги державної реєстрації.
Неподільну річ можна передати одному з подружжя з урахуванням її призначення, фактичного користування, потреб сторін і вартості їхніх часток. Другому з подружжя може бути передане інше майно або присуджена грошова компенсація.
Компенсація застосовується, коли майно неможливо або недоцільно поділити фізично. Питання примусового присудження компенсації має спеціальні законодавчі умови, зокрема щодо згоди сторони та попереднього внесення відповідної суми на депозитний рахунок суду у випадках, передбачених законом. Тому вимога залишити об’єкт одному з подружжя та стягнути з нього компенсацію не завжди може бути задоволена у запропонованому вигляді.
Якщо фізично поділити об’єкт неможливо, суд або договір сторін може визначити частки у праві спільної часткової власності. У такому разі колишнє подружжя залишається співвласниками та надалі має погоджувати порядок користування й розпорядження майном.
Сторони можуть добровільно продати спільний об’єкт і розподілити отримані кошти у погодженій пропорції. Такий варіант часто практичніший за тривале спільне володіння неподільною квартирою або будинком. Суд не в усіх випадках має повноваження примусово організувати продаж майна за запропонованою стороною схемою. Тому механізм реалізації об’єкта доцільно погоджувати добровільно.
Добровільний поділ дозволяє сторонам самостійно визначити перелік майна, частки, компенсацію, строки передання речей і порядок погашення боргів.
Домовленість може бути оформлена одним або кількома документами залежно від виду активів. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншої нерухомості або земельної ділянки повинен відповідати вимогам до форми та нотаріального посвідчення.
У договорі доцільно зазначити:
Договір між подружжям не може автоматично змінити права банку, іпотекодержателя або іншого кредитора без його участі, якщо така згода потрібна за законом чи договором.
Якщо сторони не можуть домовитися самостійно, але готові до переговорів, вони можуть залучити адвокатів або медіатора. Медіація допомагає обговорити не лише юридичні частки, а й практичні інтереси: де проживатимуть діти, хто користуватиметься автомобілем, як сплачуватиметься кредит та коли буде продано нерухомість.
Медіатор не вирішує спір замість подружжя і не визначає, хто має рацію. Результат залежить від добровільної згоди сторін, після чого домовленості потрібно належно оформити.
Докладніше про процедуру читайте на сторінці «Врегулювання сімейного спору без суду».
Шлюбний договір може встановлювати інший режим майна, ніж передбачений загальними правилами сімейного законодавства. Зокрема, сторони можуть визначити, яке майно буде спільним або особистим, як розподілятимуться витрати та які майнові наслідки настануть у разі розірвання шлюбу.
Наявність шлюбного договору не означає автоматичної відсутності спору. Необхідно перевірити:
Більше інформації містить сторінка «Шлюбний договір».
адвокат із сімейного права
Під час поділу нерухомості потрібно перевірити дату та підставу її набуття, реєстрацію прав, джерело оплати, наявність іпотеки, арештів, заборон, прав дітей та інших осіб.
Можливі такі варіанти:
Якщо після поділу сторони залишаються співвласниками, можуть виникати окремі житлові спори щодо проживання, доступу до приміщення, оплати комунальних послуг і користування спільними частинами житла.
Наявність кредиту не виключає поділу майна, але ускладнює правову конструкцію. Необхідно окремо аналізувати право власності на об’єкт, кредитне зобов’язання, іпотеку чи заставу та участь кожного з подружжя у платежах.
Домовленість подружжя про те, хто надалі сплачуватиме кредит, не завжди змінює договірні відносини з банком. Якщо обидва залишаються боржниками або поручителями, кредитор може зберігати вимоги відповідно до укладених договорів.
Під час судового спору можуть досліджуватися:
Без залучення кредитора рішення між подружжям може не змінити його прав і обов’язків.
Не кожен борг одного з подружжя є спільним. Визначальними можуть бути мета зобов’язання, згода другого з подружжя та використання отриманих коштів або майна в інтересах сім’ї.
Під час аналізу боргу потрібно перевірити:
Особисті борги, не пов’язані з інтересами сім’ї, не повинні автоматично покладатися на другого з подружжя. Водночас формальне укладення договору лише однією особою не завжди означає особистий характер зобов’язання.
Автомобіль є неподільною річчю, тому його зазвичай передають одному з подружжя, а іншому — інше майно або компенсацію. Значення можуть мати потреба в транспорті, фактичне користування, технічний стан, ринкова вартість і наявність кредиту чи застави.
Продаж автомобіля одним із подружжя без належного врахування прав другого може стати підставою для окремого спору. Залежно від обставин можливими є вимоги щодо правочину, компенсації вартості частки або іншого способу захисту. Перед визначенням розміру компенсації доцільно отримати актуальну оцінку транспортного засобу.
Формулювання «поділ бізнесу» може охоплювати різні об’єкти: частку в статутному капіталі, акції, майно підприємства, дивіденди, кошти, внесені до бізнесу, або право вимоги компенсації. Майно юридичної особи не є особистим майном її учасника. Тому другий із подружжя не завжди може вимагати передання половини активів компанії або автоматичного включення до складу її учасників.
У конкретній справі потрібно встановити:
Такі справи можуть поєднувати норми сімейного, цивільного та корпоративного права, тому потребують окремої правової й фінансової оцінки.
Якщо будинок не введено в експлуатацію, право власності не зареєстровано або квартира придбавалася за інвестиційним договором, предметом спору може бути не завершений об’єкт нерухомості, а будівельні матеріали, майнові права чи право вимоги за договором.
Судовий захист залежить від ступеня готовності об’єкта, умов інвестиційного договору, документів на земельну ділянку, здійснених платежів і можливості завершення будівництва.
Неоформлений статус нерухомості не означає автоматичної відсутності майнових прав, але впливає на спосіб їх поділу та реєстрації.
Правові наслідки залежать від виду майна, форми правочину, необхідності згоди другого з подружжя, добросовісності набувача та доказів того, що майно було спільним.
Можливими способами захисту залежно від обставин можуть бути:
Оспорювання договору не завжди є єдиним або найефективнішим способом. Перед поданням позову необхідно перевірити, чи дозволить обрана вимога фактично відновити право та чи не порушить вона права добросовісного набувача.
Під час сімейного конфлікту одна зі сторін може приховувати рахунки, договори, транспортні засоби, корпоративні права або інформацію про відчуження активів.
Для встановлення складу майна можуть використовуватися:
Адвокатський запит не надає необмеженого доступу до банківської таємниці, персональних даних або іншої інформації з обмеженим доступом. У певних випадках документи можна отримати лише в судовому порядку.
Якщо існує реальний ризик продажу, дарування, повторної реєстрації або приховування спірного майна, сторона може порушити питання про забезпечення позову. Залежно від обставин суд може застосувати передбачений процесуальним законом захід, наприклад накласти арешт на майно або заборонити вчинення певних реєстраційних дій.
Заява повинна містити конкретне обґрунтування ризику. Саме припущення, що інша сторона потенційно може продати майно, не завжди є достатнім. Обраний захід має бути співмірним із позовними вимогами та не створювати надмірного обмеження прав відповідача.
Вартість майна має значення для визначення ціни позову, судового збору, розміру компенсації та збалансованого розподілу активів. Залежно від об’єкта можуть використовуватися:
Ціна придбання багато років тому не завжди відображає актуальну вартість. Якщо сторони заперечують проти наданої оцінки, суд може досліджувати інші докази або призначити експертизу.
Для поділу майна після розірвання шлюбу сімейне законодавство встановлює спеціальний строк позовної давності. Водночас його перебіг пов’язується не лише з датою розлучення, а з моментом, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права власності. Тому сплив трьох років після розірвання шлюбу не в усіх випадках автоматично означає втрату права на судовий захист. Водночас тривала бездіяльність може ускладнити доказування дати порушення, складу майна та його вартості.
Питання позовної давності оцінюється індивідуально з урахуванням поведінки сторін, порядку користування майном, фактів відчуження та заявлених заперечень.
Діти не набувають права власності на майно батьків лише через факт спорідненості, а батьки не набувають права власності на майно дітей. Речі, придбані виключно для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини, за загальним правилом передаються тому з батьків, із ким вона проживає, без зарахування їхньої вартості до частки цього з батьків.
Вклади, внесені на ім’я дитини, належать дитині та не повинні ділитися між подружжям.
Наявність дітей може впливати на спосіб користування житлом, переговорну позицію та в окремих передбачених законом випадках — на розмір часток. Але інтереси дитини не означають автоматичного передання всього спільного майна одному з батьків.
Поділ майна й аліментні зобов’язання мають різні правові підстави. Вимога про частку у квартирі не замінює обов’язку утримувати дитину, а несплата аліментів не дає другому з батьків автоматичного права одноосібно розпоряджатися спільним майном. Сторони можуть враховувати сімейні витрати під час переговорів, але домовленості мають відповідати закону та не зменшувати обсяг прав дитини.
Не рекомендується відмовлятися від майнових прав в обмін на усну обіцянку сплачувати кошти на дитину. Усі домовленості повинні бути юридично оформлені та придатні до виконання.
Якщо один із подружжя проживає за кордоном, має іноземне громадянство або майно розташоване в іншій державі, спочатку потрібно визначити юрисдикцію та право, яке регулює відповідні майнові відносини. Для різних активів можуть застосовуватися різні правила. Особливо це стосується нерухомості, права на яку тісно пов’язані із законодавством держави її місцезнаходження.
У міжнародній справі необхідно перевірити:
Загальні питання міжнародної компетенції розкрито на сторінці «Міжнародні сімейні спори».
Щодо припинення шлюбу з іноземним громадянином читайте сторінку «Розлучення з іноземцем», а щодо дистанційного оформлення справи — «Розлучення для українців за кордоном».
Формується перелік активів і зобов’язань, перевіряються дата, підстава та джерела їх набуття.
Встановлюється, яке майно є спільним, особистим або має змішане фінансування.
Визначається актуальна вартість нерухомості, транспорту, корпоративних прав та іншого майна.
Обирається практичний варіант: передання речей, визначення часток, компенсація або інша законна модель.
Отримуються договори, реєстраційні відомості, банківські документи, оцінки та інші докази.
Визначаються відповідачі, треті особи, ціна позову, судовий збір, підсудність і потреба в забезпеченні позову.
Сторони подають докази й пояснення, а за потреби суд призначає експертизу або витребовує документи.
Після набрання рішенням законної сили можуть знадобитися виплата компенсації, передання майна, державна реєстрація або виконавче провадження.
Для первинної оцінки справи доцільно підготувати:
Якщо частини документів немає, після аналізу справи можна визначити законний спосіб їх отримання або витребування.
У справах про поділ майна значення мають не лише правовстановлювальні документи, а й докази джерела коштів, фактичного внеску сторін, мети придбання та використання активів.
Доказами можуть бути:
Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається. Суд оцінює не один доказ окремо, а їхню належність, допустимість, достовірність і взаємний зв’язок.
Обсяг правничої допомоги залежить від складу майна, наявності спору, іноземного елемента та стадії справи.
До підписання договору, продажу спільного майна або подання позову важливо перевірити правовий режим активів, джерела їх придбання, кредитні зобов’язання, строки та права третіх осіб. Під час консультації адвокат проаналізує документи, визначить склад майна, визначить можливі способи поділу та запропонує послідовність договірних або судових дій.
