Перебування батька за кордоном не припиняє його обов’язку утримувати дитину і не позбавляє можливості стягувати аліменти. Однак у таких справах недостатньо лише отримати судове рішення. Потрібно одразу оцінити, де фактично живе та працює платник, чи має він майно або доходи в Україні, у якій державі перебуває та який механізм дозволить реально виконати рішення.
На практиці можливі різні ситуації. Батько може тимчасово перебувати за кордоном, але мати рахунки та майно в Україні. Він може постійно жити і працювати в іншій країні. Українського рішення про аліменти може ще не бути, а може вже існувати рішення та значна заборгованість. Для кожного випадку порядок дій відрізняється.
Саме тому в міжнародній аліментній справі я рекомендую починати не з формального питання «до якого суду подати заяву», а з визначення кінцевої мети: де після отримання рішення реально можна буде стягнути кошти з платника.
Так. Місце проживання або перебування батька саме по собі не змінює його батьківського обов’язку щодо матеріального утримання дитини.
Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина перша статті 180 Сімейного кодексу України — офіційний текст на сайті Верховної Ради України.
Отже, виїзд батька до іншої країни не припиняє аліментний обов’язок. Не має вирішального значення і те, чи виїхав батько тимчасово, чи проживає за кордоном тривалий час.
Інше питання — яким способом цей обов’язок реалізувати. Якщо добровільної сплати немає, необхідно визначити юрисдикцію, отримати належний виконавчий документ та, за потреби, організувати його визнання і виконання за межами України.
Загальні правила щодо обов’язку батьків утримувати дитину, способів визначення розміру та форм сплати детальніше розкриті на сторінці Аліменти.
Перед вибором процедури потрібно встановити декілька фактичних обставин. Вони визначають, чи буде достатньо українського судового та виконавчого механізму або справа потребуватиме міжнародної процедури.
Насамперед потрібно з’ясувати:
Останнє питання особливо важливе. Міжнародне стягнення не працює за одним універсальним алгоритмом для всіх країн. Залежно від держави можуть застосовуватися міжнародні конвенції, двосторонній договір України або внутрішнє законодавство відповідної держави.
У багатьох випадках — так. Закон України «Про міжнародне приватне право» прямо передбачає підставу для розгляду українськими судами справ про аліменти, коли позивач проживає в Україні.
Суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом, якщо у справі про сплату аліментів позивач має місце проживання в Україні.
Пункт 4 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» — офіційний текст на сайті Верховної Ради України.
Крім того, цивільне процесуальне законодавство передбачає для позовів про стягнення аліментів альтернативну територіальну підсудність — їх можна пред’являти також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Проте наявність юрисдикції українського суду ще не відповідає на друге важливе питання: де буде виконуватися отримане рішення. Якщо батько не має доходів або майна в Україні, після завершення українського судового процесу може бути потрібна процедура визнання та виконання рішення у державі його проживання.
Саме тому при виборі способу стягнення аліментів доцільно одразу враховувати міжнародний елемент, а не вирішувати питання виконання вже після отримання рішення.
Українське законодавство передбачає кілька процесуальних способів судового стягнення аліментів. Вибір залежить від характеру вимоги.
Для певних стандартних аліментних вимог Цивільний процесуальний кодекс допускає наказне провадження. Зокрема, за встановлених законом умов може заявлятися вимога про стягнення аліментів:
Наказне провадження має спеціальні умови застосування. Якщо потрібно доводити індивідуальний розмір аліментів, досліджувати доходи, майновий стан, додаткові обставини або вирішувати інший спір, може бути потрібне позовне провадження.
Коли платник перебуває за кордоном, необхідно визначитися, який документ буде практично зручнішим для подальшого міжнародного виконання та які відомості про боржника можливо надати компетентним органам.
За рішенням суду аліменти на дитину можуть присуджуватися у частці від доходу платника або у твердій грошовій сумі. Обирати варіант лише за принципом «більше чи менше» неправильно — потрібно враховувати, як фактично отримується дохід і як рішення буде виконуватися.
Такий спосіб може бути практичним, якщо платник має офіційний і достатньо прозорий дохід, який можна встановити та з якого відповідно до застосовного порядку можливо здійснювати відрахування.
У міжнародній справі складність полягає у тому, що дані про іноземну зарплату не завжди доступні українській стороні безпосередньо. Крім того, механізм виконання щодо доходу, отримуваного в іншій державі, залежить від правил міжнародного співробітництва та законодавства цієї держави.
Твердий розмір може бути доцільним, коли доходи платника нерегулярні, їх важко підтвердити або вони мають специфічну структуру. Проте це не означає, що при будь-якому проживанні за кордоном автоматично потрібно просити лише тверду суму.
Суд визначає розмір аліментів з урахуванням обставин, передбачених статтею 182 Сімейного кодексу, зокрема стану здоров’я та матеріального становища дитини й платника, наявності інших утриманців, майна, витрат та інших істотних обставин.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Водночас це саме законодавчий мінімум, а не універсальний розмір аліментів у кожній справі.
Це поширена ситуація. Особа може знати країну перебування та приблизне місце роботи батька дитини, але не мати його трудового договору, розрахункових листів або банківських документів. Відсутність таких документів у другого з батьків сама по собі не означає, що звернення за аліментами неможливе. Проте вона впливає на спосіб формування вимог та доказову стратегію.
Доцільно зібрати всі законно отримані відомості, які можуть бути корисними:
Сімейний кодекс дозволяє суду враховувати не лише офіційну заробітну плату, а комплекс обставин, передбачених законом. Однак кожне твердження про іноземні доходи чи активи має бути доказово обґрунтованим.
За загальним правилом аліменти, присуджені судом, стягуються від дня звернення до суду із відповідною вимогою.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу — із дня подання такої заяви.
Частина перша статті 191 Сімейного кодексу України — офіційний текст на сайті Верховної Ради України.
Тому відкладати звернення лише через те, що батько перебуває в іншій країні, не завжди доцільно.
Закон також допускає присудження аліментів за минулий час за спеціальних умов: якщо позивач подасть суду докази того, що вживав заходів для одержання аліментів, але не міг їх отримати у зв’язку з ухиленням платника. У такому випадку закон встановлює граничний період у десять років. Це питання потребує доказування і не означає автоматичного стягнення аліментів за весь попередній період.
За наявності українського виконавчого документа може застосовуватися процедура примусового виконання в Україні. Виконавець діє в межах повноважень, установлених українським законодавством, і може вживати заходів щодо активів та доходів, на які в Україні дозволено звертати стягнення.
Тому навіть якщо платник фактично перебуває за кордоном, потрібно перевірити, чи залишилися в Україні його рахунки, нерухомість, транспорт, офіційні доходи або інше майно.
Сам факт існування українського рішення не означає, що іноземний банк або роботодавець автоматично почне утримувати кошти. Залежно від держави може знадобитися визнання та приведення рішення до виконання або застосування іншої міжнародної процедури.
Саме цей етап зазвичай є ключовим у справах, де платник постійно проживає за межами України.
адвокат із сімейного права
Механізм міжнародного стягнення потрібно визначати окремо для конкретної країни. Не існує правила, за яким будь-яке українське рішення автоматично виконується у будь-якій державі світу. Для України діють, зокрема, міжнародні механізми, пов’язані з Конвенцією про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23 листопада 2007 року та Конвенцією про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956 року. Також значення можуть мати двосторонні міжнародні договори.
Який саме механізм застосовується, потрібно перевіряти щодо держави фактичного проживання боржника. Держава може бути учасницею одного міжнародного договору і не бути учасницею іншого, а обсяг договірних відносин та процедури можуть відрізнятися.
Якщо справа вже має виражений міжнародний елемент і головне питання полягає саме у визнанні та виконанні вимог за межами України, детальніше цей напрям розкритий на сторінці Аліменти з особи, яка проживає за кордоном.
Україна є учасницею Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23 листопада 2007 року. В Україні порядок її виконання деталізовано спеціальною Інструкцією Міністерства юстиції України.
Конвенційний механізм передбачає співробітництво центральних органів держав-учасниць. Центральним органом від України є Міністерство юстиції України.
Залежно від обставин та сфери застосування Конвенції через відповідний механізм можуть порушуватися питання, зокрема, щодо:
Офіційні тексти: Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання та Інструкція про її виконання в Україні.
Перед підготовкою документів потрібно обов’язково перевірити, чи діє Конвенція у відносинах між Україною та конкретною державою на момент звернення.
Єдиного комплекту документів для всіх випадків немає. Він залежить від того, чи потрібно отримати рішення, визнати вже існуюче рішення, виконати його або вирішити інше питання.
Залежно від процедури можуть знадобитися:
До підготовки міжнародного пакета документів важливо визначити конкретний правовий механізм. Перекладати всі матеріали «про всяк випадок» до з’ясування вимог відповідної процедури зазвичай недоцільно.
Відсутність точної адреси ускладнює справу, але не означає, що потрібно відмовитися від захисту права дитини.
Спочатку слід зібрати максимум достовірних відомостей про особу:
Можливість та порядок встановлення місцезнаходження боржника через міжнародні механізми залежать від конкретного договору, країни та процедури. Не варто вказувати вигадану адресу лише для формального подання документів: це може ускладнити належне повідомлення особи та подальше виконання рішення.
Неофіційна зайнятість може ускладнити встановлення та звернення стягнення на дохід, але не припиняє обов’язку утримувати дитину.
У такій ситуації особливого значення набувають:
Не слід будувати справу лише на припущенні, що «за кордоном він точно заробляє багато». Для суду мають значення обставини, які можна підтвердити належними та допустимими доказами.
У цьому випадку не завжди потрібно починати нову справу про стягнення аліментів. Спочатку необхідно проаналізувати вже існуючий виконавчий документ та стан його виконання.
Доцільно встановити:
Якщо проблема полягає вже не у встановленні аліментного обов’язку, а у накопиченій несплаті, додатково потрібно аналізувати правила щодо заборгованості зі сплати аліментів.
Сам факт виїзду боржника за межі України не анулює встановлений обов’язок зі сплати аліментів. Якщо аліменти повинні сплачуватися відповідно до рішення, судового наказу чи іншої належної правової підстави і платежі не здійснюються, питання заборгованості оцінюється за правилами сімейного та виконавчого законодавства. При цьому розмір і порядок розрахунку заборгованості можуть залежати від способу визначення аліментів, відомостей про доходи платника, періоду несплати та інших обставин.
Тому при тривалій несплаті необхідно перевірити не лише суму основного боргу, а й те, які передбачені законом способи захисту можуть застосовуватися у конкретній ситуації.
Сімейний кодекс передбачає право одержувача аліментів за встановлених законом умов вимагати неустойку — пеню — у зв’язку з виникненням заборгованості з вини особи, зобов’язаної сплачувати аліменти. Разом з тим пеня не повинна автоматично додаватися до будь-якої заборгованості без аналізу підстав. Для такої вимоги значення мають причина виникнення боргу, вина платника, період прострочення та правила розрахунку, установлені статтею 196 Сімейного кодексу України.
Перебування батька за кордоном саме по собі не доводить ані його вину, ані її відсутність. Ці обставини оцінюються окремо.
Ні. Якщо батьки не домовилися про добровільне утримання дитини, право на звернення за судовим захистом не залежить від згоди платника. Водночас належне повідомлення відповідача про судову справу є окремим процесуальним питанням. Якщо він знаходиться в іншій державі, спосіб повідомлення може залежати від міжнародного договору, процесуального законодавства та конкретних обставин. Саме міжнародне повідомлення сторони інколи впливає на тривалість процесу, тому точна іноземна адреса боржника має практичне значення.
Не обов’язково. Значна частина юридичних дій може здійснюватися в Україні, зокрема якщо справа підсудна українському суду або застосовується міжнародна процедура через компетентні органи.
Однак конкретний порядок залежить від держави, правового механізму та стадії справи. В окремій ситуації може бути потрібна взаємодія з іноземними органами або спеціалістами відповідної держави.
Якщо за межами України перебуває не лише платник, а й мати з дитиною, потрібно додатково визначати юрисдикцію та можливість дистанційного ведення справи. Такі ситуації детальніше розглядаються на сторінці Сімейні справи для українців за кордоном.
Саме громадянство не скасовує аліментного обов’язку, але може впливати на міжнародно-правовий аналіз справи.
Важливо відрізняти:
У кожній із цих ситуацій необхідно визначити юрисдикцію, застосовне міжнародне регулювання та державу, де рішення фактично виконуватиметься.
Якщо рішення вже існує, – аналізується можливість його виконання.
Саме від держави проживання значною мірою залежить міжнародний механізм.
За їх наявності українське виконавче провадження може залишатися практично важливим навіть після виїзду боржника.
Якщо заявник проживає в Україні, закон передбачає можливість розгляду аліментної справи українським судом, але конкретний процесуальний спосіб потрібно визначати за змістом вимог.
Необхідно оцінити доцільність частки від доходу або твердої суми з урахуванням доходів платника та майбутнього виконання.
Після завершення відповідної судової процедури потрібно перейти до стадії виконання.
Визначається, чи застосовується Гаазька конвенція 2007 року, інший міжнародний договір або процедура за законодавством іноземної держави.
Документи, форми, переклад та спосіб подання залежать від конкретного правового механізму.
Міжнародний елемент ускладнює процедуру, але не скасовує право дитини на утримання.
У міжнародній справі доцільно заздалегідь визначити, в якій державі та за якою процедурою буде виконуватися майбутнє рішення.
Фактичне проживання за кордоном ще не означає, що всі активи платника також знаходяться за межами України.
Міжнародні договори та процедури відрізняються. Порядок, який застосовується щодо однієї держави, не можна автоматично переносити на іншу.
Якщо рішення вже існує, важливо мати належні документи щодо стану виконання та суми боргу, особливо перед початком міжнародної процедури.
Припущення про заробіток за кордоном не замінюють доказів. Судові вимоги потрібно будувати на підтверджених фактах та нормах закону.
У міжнародних аліментних справах правова складність часто виникає не на етапі доказування самого обов’язку утримувати дитину, а на стику української процедури та майбутнього виконання за кордоном.
Під час первинного аналізу визначаємо:
Такий підхід дозволяє будувати справу не лише для отримання рішення на папері, а з урахуванням того, як домогтися фактичної сплати коштів на дитину.
Перебування батька за кордоном не звільняє його від обов’язку утримувати дитину. Якщо заявник проживає в Україні, закон передбачає можливість звернення за аліментами до українського суду, але у міжнародній справі отримання рішення — лише одна частина роботи.
До звернення необхідно з’ясувати країну проживання платника, його адресу, доходи та активи, перевірити наявність майна в Україні і встановити, який міжнародний механізм дозволить виконувати рішення за кордоном. Якщо рішення вже існує, першочерговим може бути не новий позов, а розрахунок заборгованості та організація міжнародного виконання.
Грамотно побудована стратегія повинна відповідати на два питання одночасно: як установити належний розмір аліментів і де фактично можна буде отримати присуджені дитині кошти.
