Заборгованість зі сплати аліментів виникає, коли встановлений обов’язок зі сплати аліментів виконується не повністю або не виконується взагалі. Якщо аліменти вже присуджені судом або стягуються на підставі іншого належного виконавчого документа, накопичення боргу може мати для платника не лише фінансові наслідки. Закон передбачає примусове стягнення, звернення стягнення на майно, тимчасові обмеження, штрафи, а за відповідних підстав — адміністративну чи кримінальну відповідальність.
При цьому важливо розрізняти кілька юридичних питань: саму суму несплачених аліментів, пеню за прострочення, штрафи у виконавчому провадженні та відповідальність за ухилення від сплати. Це різні механізми, вони мають різні підстави та не виникають автоматично одночасно.
На практиці необхідно насамперед перевірити виконавчий документ, розрахунок виконавця, фактично проведені платежі та період несплати. Лише після цього можна визначити реальний розмір боргу та подальший порядок дій.
Для стягнення заборгованості має існувати правова підстава, яка визначає обов’язок платника, розмір аліментів і періодичність їх сплати.
Залежно від ситуації такою підставою може бути, зокрема:
Якщо аліменти юридично ще не встановлені, питання потрібно починати не з розрахунку заборгованості у виконавчому провадженні, а з визначення належного способу стягнення аліментів.
Саме тому перед зверненням до виконавця або суду потрібно встановити, з якого документа виникає аліментний обов’язок та з якого моменту конкретні платежі мали здійснюватися.
Розмір заборгованості у виконавчому провадженні обчислює виконавець. Якщо між сторонами виникає спір щодо правильності суми, питання може вирішуватися судом.
«Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору — судом».
Частина третя статті 195 Сімейного кодексу України — офіційний текст на сайті Верховної Ради України.
Закон «Про виконавче провадження» додатково зобов’язує виконавця обчислювати розмір аліментної заборгованості щомісяця. Власний розрахунок стягувача або платника може бути корисним для перевірки, але він не підміняє офіційний розрахунок у виконавчому провадженні.
Стягувач або боржник може звернутися до виконавця із заявою щодо розрахунку. Закон передбачає випадки, коли виконавець повідомляє сторони про обчислений борг, у тому числі після надходження виконавчого документа та за заявою стягувача або боржника.
У передбачених законом випадках орган державної виконавчої служби або приватний виконавець видає також довідку про наявність заборгованості. Така довідка видається на вимогу стягувача протягом установленого законом строку та має обмежений строк дії.
Якщо розрахунок потрібен для судового позову, міжнародної процедури або іншої юридичної дії, перед зверненням доцільно перевірити, який саме документ необхідний: поточний розрахунок, довідка про борг, копії постанов виконавця чи інформація про рух виконавчого провадження.
Якщо суд визначив аліменти як частку заробітку або доходу платника, заборгованість розраховується з урахуванням правил статті 195 Сімейного кодексу України. Коли платник у відповідний період працював та його дохід відомий, значення має фактично одержаний заробіток або дохід.
Спеціальне правило застосовується, якщо за період виникнення боргу платник:
У передбачених статтею 195 випадках заборгованість визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості. Якщо згодом буде встановлено фактичне джерело та розмір доходу платника, одержаного за кордоном, закон передбачає можливість відповідного перерахунку заборгованості.
Якщо суд установив конкретну суму щомісячного платежу, заборгованість визначається виходячи з належних до сплати платежів за відповідні періоди.
Водночас необхідно враховувати правила щодо індексації аліментів, визначених у твердій грошовій сумі. Закон «Про виконавче провадження» передбачає проведення виконавцем індексації у встановленому порядку, якщо інше не визначено виконавчим документом або договором між батьками. При перевірці розрахунку недостатньо просто помножити початкову суму на кількість місяців несплати. Необхідно врахувати зміст конкретного виконавчого документа, проведені платежі та застосовні правила індексації.
Спір часто виникає не через повну відсутність платежів, а через те, що сторони по-різному оцінюють уже передані кошти.
Якщо платник стверджує, що сплачував аліменти добровільно, значення мають докази конкретних платежів:
Передавання готівки без документального підтвердження може істотно ускладнити доведення факту сплати у разі спору.
Так само не будь-який переказ між батьками автоматично є аліментним платежем. Якщо кошти передавалися для іншої мети, характер платежу може стати предметом окремого доказування.
Так. Якщо одна зі сторін не погоджується з розрахунком, насамперед потрібно встановити причину розбіжності.
Типові причини спору:
Якщо питання не вирішується на рівні виконавчого провадження і між сторонами існує спір щодо суми заборгованості, стаття 195 Сімейного кодексу передбачає його судове вирішення.
Досягнення дитиною повноліття саме по собі не анулює вже накопичену заборгованість.
Стаття 194 Сімейного кодексу прямо передбачає стягнення аліментної заборгованості незалежно від досягнення дитиною повноліття, а для випадків утримання повнолітніх дочки або сина, які продовжують навчання, діє спеціальне правило Кодексу. Тому боржнику не варто розраховувати, що несплачені суми автоматично зникнуть у день вісімнадцятиріччя дитини.
Закон «Про виконавче провадження» установлює спеціальні механізми для аліментних боргів.
«За наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника».
Частина друга статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» — офіційний текст на сайті Верховної Ради України.
Це важливе практичне правило: стягнення із заробітної плати не виключає можливості звернення стягнення на майно, якщо непогашена заборгованість перевищує встановлений законом поріг. Конкретні виконавчі дії залежать від наявності у боржника коштів, доходів, рахунків, рухомого чи нерухомого майна та інших обставин виконавчого провадження.
Якщо сукупний розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець у передбаченому статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядку виносить постанови про тимчасове обмеження боржника:
Ці обмеження діють у порядку та межах, установлених законом. Зокрема, щодо обмеження права керування транспортними засобами Закон передбачає окремі винятки, тому не можна виходити з того, що водійське посвідчення фактично обмежується в кожній справі без урахування інших обставин.
Для аліментів на утримання дитини з інвалідністю або дитини з визначеними законом тяжкими захворюваннями та станами діє нижчий поріг: відповідні постанови можуть виноситися, коли борг перевищує суму платежів за три місяці.
Це питання часто пропускають при самостійному розрахунку.
Закон «Про виконавче провадження» окремо встановлює, що для застосування тимчасових обмежень, передбачених пунктами 1–4 частини дев’ятої статті 71, та штрафів за частиною чотирнадцятою цієї статті строк заборгованості обчислюється з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Тому потрібно розрізняти:
Це одна з причин, чому перед вимогою про застосування певного заходу потрібно перевірити не лише суму боргу, а й дату відкриття та історію виконавчого провадження.
адвокат із сімейного права
Частина чотирнадцята статті 71 Закону «Про виконавче провадження» передбачає спеціальні штрафи за значну тривалість аліментної заборгованості.
Залежно від установленого законом порогу виконавець може винести постанову про накладення штрафу:
Закон також регулює подальше застосування штрафу, якщо після відповідного розрахунку заборгованість продовжує збільшуватися.
Такий виконавчий штраф не слід плутати з пенею за прострочення аліментів. Штраф застосовується виконавцем за правилами виконавчого провадження, тоді як питання пені регулюється Сімейним кодексом і вирішується в іншому порядку.
Стаття 196 Сімейного кодексу України надає одержувачу аліментів право за відповідних умов вимагати неустойку — пеню — якщо заборгованість виникла з вини особи, яка була зобов’язана сплачувати аліменти.
Загальний розмір пені становить один відсоток суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. При цьому Кодекс установлює граничний розмір — не більше 100 відсотків заборгованості. Якщо до боржника вже застосовувалися штрафи, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону «Про виконавче провадження», Сімейний кодекс містить спеціальне правило щодо максимального розміру пені з урахуванням суми таких штрафів.
Тому неправильно просто взяти суму боргу і автоматично додати до неї ще 100%. Для правильної вимоги необхідно встановити періоди прострочення, суми кожного несплаченого платежу, вину платника та вже застосовані до нього виконавчі штрафи.
Пеня стягується за окремою вимогою. Сам факт існування розрахунку заборгованості виконавця ще не означає, що до боргу автоматично додано пеню.
Ні. Однією з ключових умов статті 196 є виникнення заборгованості з вини платника. Перед підготовкою вимоги потрібно з’ясувати причини несплати. Якщо платник заперечує свою вину та посилається, наприклад, на обставини, які об’єктивно перешкоджали належній сплаті, ці доводи та докази підлягають оцінці судом.
Сімейний кодекс також передбачає можливість зменшення розміру неустойки судом з урахуванням передбачених законом обставин. Отже, борг і пеня — пов’язані, але юридично не тотожні вимоги.
Стаття 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за несплату аліментів, яка призвела до виникнення заборгованості понад установлений законом період. Для загального випадку йдеться про заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців від дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Для утримання дитини з інвалідністю або дитини із визначеними законом тяжкими захворюваннями та станами застосовується спеціальний тримісячний поріг.
Адміністративна відповідальність не означає автоматичного погашення боргу. Вона є окремим наслідком невиконання аліментного обов’язку, тоді як сама заборгованість продовжує стягуватися у виконавчому провадженні.
Офіційний текст: стаття 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дітей.
Важливо, що кримінальна відповідальність не виникає автоматично через будь-яку суму прострочення. Стаття 164 Кримінального кодексу використовує поняття злісного ухилення і містить спеціальне визначення таких дій.
Тому наявність розрахунку виконавця про борг ще не замінює встановлення всіх ознак кримінального правопорушення. Якщо поведінка боржника може відповідати ознакам статті 164 КК України, питання вирішується в межах кримінального провадження компетентними органами.
Офіційний текст: стаття 164 Кримінального кодексу України.
Закон не працює за принципом, що стягувач сам обирає конкретне майно та безпосередньо продає його для погашення аліментів.
Примусове виконання здійснюється виконавцем у порядку, установленому Законом України «Про виконавче провадження». За наявності передбаченого законом розміру заборгованості стягнення може бути звернено на майно боржника. Подальша процедура — виявлення активів, арешт, оцінка та реалізація у передбачених законом випадках — здійснюється в межах виконавчого провадження. Тому стягувачу корисно повідомляти виконавцю відому законно отриману інформацію про рахунки, транспорт, нерухомість, місце роботи та інші активи боржника.
Відсутність офіційної роботи не припиняє встановлений аліментний обов’язок і не означає, що заборгованість перестає формуватися.
Якщо аліменти присуджені у частці від доходу, Сімейний кодекс передбачає спеціальний спосіб розрахунку для періоду, коли платник не працював. У визначених законом випадках використовується показник середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості.
Крім того, відсутність зарплати не виключає можливості звернення стягнення на інше майно та кошти боржника відповідно до правил виконавчого провадження.
Для фізичних осіб — підприємців на спрощеній системі оподаткування стаття 195 Сімейного кодексу містить спеціальне правило визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від доходу.
При спорі доцільно перевіряти як правовий статус платника в конкретний період, так і методику, яку застосував виконавець.
Виїзд за межі України не припиняє аліментний обов’язок і не анулює вже накопичений борг.
Якщо у боржника залишилися рахунки, доходи або майно в Україні, можливості українського виконавчого провадження потрібно аналізувати окремо.
Коли доходи й основні активи знаходяться в іншій державі, може знадобитися міжнародна процедура визнання та виконання рішення або інший механізм, який залежить від держави проживання боржника та міжнародно-правових відносин України з цією державою.
Докладніше про цей окремий маршрут — на сторінці Аліменти з особи, яка проживає за кордоном.
У таких справах я рекомендую не обмежуватися питанням «скільки становить борг». Практично важливіше встановити, де є активи та доходи, за рахунок яких рішення можна реально виконати.
Ні, ці питання юридично не слід змішувати. Обов’язок утримувати дитину та право одного з батьків на участь у її вихованні і спілкуванні з нею регулюються окремими нормами сімейного законодавства.
Якщо другий з батьків створює незаконні перешкоди у спілкуванні, платник має право використовувати передбачені законом способи захисту. Але самостійне припинення аліментних платежів через конфлікт щодо побачень може призвести до виникнення заборгованості.
Так само наявність аліментного боргу сама по собі не є автоматичною процедурою припинення будь-якого спілкування батька чи матері з дитиною. Питання участі у вихованні потрібно вирішувати окремо з урахуванням інтересів дитини.
Якщо проблема полягає саме у перешкодах у спілкуванні, дивіться сторінку Не дають бачити дитину після розлучення.
Сімейний кодекс передбачає механізм відстрочення або розстрочення сплати заборгованості за аліментами.
Стаття 197 дозволяє суду з урахуванням матеріального та сімейного стану платника відстрочити або розстрочити сплату боргу. Це не означає, що боржник може одноосібно встановити зручний для себе графік і припинити виконувати чинний обов’язок. Якщо необхідне судове врегулювання строків погашення, для цього має бути відповідна правова підстава та належно оформлена вимога.
Закон допускає таку можливість лише за спеціальних обставин.
Відповідно до статті 197 Сімейного кодексу, за позовом платника суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості, якщо вона виникла у зв’язку з тяжкою хворобою платника або іншою обставиною, що має істотне значення.
Це винятковий судовий механізм, а не автоматичне «списання» боргу після втрати роботи, нового шлюбу або фінансових труднощів.
Позивачу необхідно довести як саму істотну обставину, так і її зв’язок із виникненням заборгованості.
Не слід ототожнювати майбутній розмір аліментів із уже накопиченою заборгованістю.
Якщо надалі суд змінить розмір аліментів у встановленому законом порядку, питання вже нарахованого боргу потребує окремої оцінки.
Саме тому платнику, який через зміну матеріального чи сімейного стану більше не може сплачувати чинну суму, ризиковано просто зменшувати платежі за власним рішенням. Поки встановлений розмір належним чином не змінений, несплачені суми можуть формувати заборгованість.
Комплект документів залежить від того, хто звертається — стягувач чи боржник — та яке питання потрібно вирішити.
Зазвичай варто підготувати:
У справі про пеню додатково потрібно визначити періоди прострочення та підготувати окремий розрахунок вимоги.
Якщо платник просить відстрочку, розстрочку або звільнення від боргу, потрібні докази тих обставин, на яких ґрунтується відповідна вимога.
Потрібно мати рішення, судовий наказ або інший документ, який дозволяє примусове виконання.
Якщо виконавчий документ ще не пред’явлений до виконання, необхідно оцінити цей крок з урахуванням конкретної ситуації.
Важливо встановити офіційну суму, період та спосіб обчислення заборгованості.
Це дозволяє уникнути спору, побудованого на неправильній початковій сумі.
Від цього значною мірою залежить реальна ефективність примусового виконання.
Залежно від розміру і тривалості боргу можуть застосовуватися механізми статті 71 Закону «Про виконавче провадження».
Для цього потрібно перевірити вину платника, періоди прострочення та вже застосовані виконавчі штрафи.
Необхідно з’ясувати державу проживання, активи та механізм виконання рішення за межами України.
Ігнорувати виконавче провадження у такій ситуації не варто. Збільшення боргу може призводити до нових правових наслідків.
Доцільно послідовно:
Власний розрахунок корисний для контролю, але спочатку потрібно отримати офіційні дані виконавчого провадження.
Заборгованість та пеня — різні вимоги. Для пені діють окремі умови статті 196 Сімейного кодексу.
20%, 30% і 50% за статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» — це не та сама пеня, яка обчислюється за правилами Сімейного кодексу.
Перешкоди у побаченнях потрібно оскаржувати окремими правовими способами. Вони не припиняють самі по собі встановленого аліментного обов’язку.
Готівкові платежі без розписок або перекази без зрозумілого призначення можуть ускладнити подальше доведення сплати.
Накопичена аліментна заборгованість може стягуватися і після досягнення дитиною повноліття.
Місце перебування боржника не скасовує борг. Потрібно визначати, де є його активи та який механізм виконання доступний.
Кримінальний кодекс установлює відповідальність саме за злісне ухилення і визначає відповідні ознаки. Кримінально-правова оцінка потребує аналізу конкретної поведінки боржника.
У справах про аліментну заборгованість складність часто полягає не у самому факті несплати, а у правильному виборі наступного юридичного механізму.
Під час аналізу я перевіряю:
Стан виконавчого провадження можна первинно проаналізувати у форматі консультації адвоката онлайн.
Заборгованість зі сплати аліментів — це не лише арифметична сума несплачених платежів. Від розміру, тривалості та причин боргу залежать можливість звернення стягнення на майно, тимчасові обмеження, виконавчі штрафи, пеня та інші правові наслідки.
Для стягувача основне завдання — отримати правильний розрахунок, перевірити виконавче провадження та визначити, за рахунок яких доходів або активів борг реально може бути погашений. Для платника — своєчасно перевірити правильність розрахунку та не ігнорувати борг, якщо існують докази проведених платежів або законні підстави для судового вирішення питання про строки чи обсяг його погашення.
Окремо необхідно відрізняти аліментний борг від пені, штрафів та відповідальності за ухилення. Правильне розмежування цих механізмів дозволяє обрати той юридичний крок, який відповідає фактичній проблемі, а не намагатися вирішити всі наслідки несплати одним зверненням.
