Що змінило ухвалення Закону «Про медіацію»
Початкова публікація була підготовлена у день ухвалення законопроєкту № 3504. Нині йдеться про чинний Закон України «Про медіацію» від 16 листопада 2021 року № 1875-IX, який визначив правові засади цієї процедури та закріпив статус медіатора.
«Медіація — позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура».
Стаття 1 Закону України «Про медіацію» № 1875-IX — офіційний текст Закону
Медіатор не вирішує спір замість сторін, не визначає винного та не нав’язує готового рішення. Його завдання — організувати переговори так, щоб учасники могли почути позиції одне одного, визначити власні інтереси та самостійно знайти прийнятний варіант.
У яких спорах застосовується медіація
Закон допускає проведення медіації у цивільних, сімейних, трудових, господарських та адміністративних конфліктах. Вона також може застосовуватися у справах про адміністративні правопорушення та кримінальних провадженнях у межах, дозволених спеціальним законодавством.
На практиці особливо затребуваною є сімейна медіація. Вона може допомогти обговорити умови розлучення, поділ майна, утримання дитини, її місце проживання та порядок спілкування з кожним із батьків. Водночас можливість домовитися залежить від характеру конфлікту, безпеки учасників і готовності кожної сторони брати участь у переговорах.
Медіація проводиться до звернення до суду, під час судового розгляду, а в передбачених законом випадках — і на стадії виконання судового рішення. Звернення до медіатора не позбавляє сторін права надалі захищати свої інтереси в суді.
«Медіація проводиться за взаємною згодою сторін медіації».
Стаття 4 Закону України «Про медіацію» № 1875-IX — офіційний текст Закону
Основні принципи медіації
Процедура ґрунтується на добровільності, конфіденційності, нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора, самовизначенні й рівності прав сторін. Це означає, що учасника не можна примусити погодитися на медіацію, продовжувати її або підписувати невигідну домовленість.
Кожна сторона має право припинити участь у процедурі. Інформація, отримана під час медіації, за загальним правилом є конфіденційною. Конкретні межі конфіденційності, порядок обміну документами та участь представників доцільно визначити у договорі про проведення медіації.
Детальніше про етапи переговорів, роль посередника та підготовку сторін викладено на сторінці медіації.
Хто може бути медіатором
Закон установлює базові вимоги до підготовки медіатора. Така особа повинна пройти навчання за програмою базової підготовки медіаторів. Сторони також можуть погодити додаткові вимоги до спеціалізації, досвіду або професійної кваліфікації посередника. Сам факт наявності юридичної, психологічної чи іншої освіти не замінює підготовку з медіації. Водночас спеціальні знання можуть мати значення у складних сімейних, трудових або комерційних конфліктах.
Який результат має медіація
Якщо сторони досягли домовленості, її можна зафіксувати в угоді за результатами медіації. У ній визначають узгоджені зобов’язання, порядок і строки їх виконання, а також наслідки невиконання, якщо це не суперечить закону.
Медіаційна домовленість не повинна порушувати права третіх осіб, інтереси дітей або імперативні норми законодавства. Якщо угода стосується нерухомості, аліментів, корпоративних прав чи інших питань, для яких закон установлює спеціальну форму, можуть знадобитися нотаріальне посвідчення, затвердження судом або оформлення окремого договору.
У сімейних конфліктах врегулювання спору без суду дає сторонам можливість самостійно визначити практичні умови подальших відносин, а не обмежуватися рішенням лише щодо предмета позову.
Що потрібно врахувати перед початком
Медіація не є універсальним способом вирішення кожного конфлікту. Вона може бути недоречною, якщо одна сторона не здатна вільно висловлювати свою волю, приховує важливу інформацію, використовує переговори для затягування часу або існує загроза насильства. Також сам факт участі у медіації не зупиняє автоматично перебіг позовної давності чи іншого процесуального строку. Тому перед тривалими переговорами важливо оцінити строки звернення до суду та інші можливі правові наслідки.
Основні принципи медіації
Процедура ґрунтується на добровільності, конфіденційності, нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора, самовизначенні й рівності прав сторін. Це означає, що учасника не можна примусити погодитися на медіацію, продовжувати її або підписувати невигідну домовленість.
Кожна сторона має право припинити участь у процедурі. Інформація, отримана під час медіації, за загальним правилом є конфіденційною. Конкретні межі конфіденційності, порядок обміну документами та участь представників доцільно визначити у договорі про проведення медіації.
Детальніше про етапи переговорів, роль посередника та підготовку сторін викладено на сторінці медіації.
Поширені запитання про медіацію
Закон «Про медіацію» створив правову основу для добровільного та конфіденційного врегулювання спорів за допомогою нейтрального посередника. Медіація не замінює суд і не гарантує домовленості, але за належних умов дозволяє сторонам зберегти контроль над рішенням, врахувати взаємні інтереси та уникнути поглиблення конфлікту.