У позові про розірвання шлюбу потрібно пояснити, чому подальше сімейне життя стало неможливим. Однак закон не вимагає доводити провину чоловіка чи дружини або докладно описувати особисті конфлікти. Для суду важливо зрозуміти фактичні відносини подружжя та встановити, чи суперечить збереження шлюбу істотним інтересам одного з них або дітей.
16 листопада 2021 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про медіацію». Для України це стало важливим кроком у розвитку позасудового врегулювання спорів. Сьогодні медіація вже має законодавчо визначені принципи, правила проведення та вимоги до підготовки медіаторів, однак її результат залежить насамперед від готовності сторін до переговорів.
Ще кілька років тому про медіацію в Україні переважно говорили як про перспективний іноземний досвід. Сьогодні це вже не лише професійна дискусія чи модне слово. Медіація врегульована законом і поступово стає практичним способом вирішення сімейних, майнових, трудових, комерційних та інших конфліктів. Проте медіація не є універсальною заміною суду. В одних ситуаціях вона допомагає сторонам швидко знайти прийнятне рішення, в інших — переговори не дадуть належного захисту і потрібно звертатися до суду. Тому головне питання полягає не в тому, чи є медіація сучасною, а в тому, чи підходить вона для конкретного спору.
Відмова чоловіка або дружини від розлучення не означає, що шлюб доведеться зберігати безстроково. За загальним правилом один із подружжя може самостійно звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу. Водночас порядок дій залежить від сімейних обставин, наявності дітей та передбачених законом обмежень.
Розірвання шлюбу не означає автоматичного поділу квартири, автомобіля, заощаджень та інших активів. Подружжя може врегулювати майнові питання окремо — за домовленістю або через суд. Водночас перед поділом потрібно встановити, яке майно справді є спільним, а яке належить одному з подружжя особисто.
